К.: Парапан, 2002. — 296 с.
У монографії розвивається проект філософсько-антропологічного та соціокультурного розуміння нігілізму як вчення, що компенсує однобічність розгляду життя як позитивної присутності людини у світі поза її альтернативами, які характеризуються єдністю “буття*’ і “ніщо ”. Аналізуються головні засади, аспекти прояву нігілізму та його зв’язок з поняттям “ніщо”. У дослідженні визначено місце, роль та способи здійснення нігілізму в історичному розвитку людства, крізь призму антропологічної проблеми у філософії. Доводиться, що нігілізм є інтеграційним виразом такого аспекту людського світовідношсння, що дотичний до колізій людської присутності в складі буття.
ПередмоваГенеза та історико-філософська ретроспектива поняття “ніщо”
Нігілізм як вияв контроверз гуманістичних традицій
Між “філософією підозри” та догматичним оптимізмом
Бібліографія